ВАЛЕРІЙ ХІМЮК
ДИРЕКТОР ПРОДАКШНУ, РЕЖИСЕР
Привіт! Я - Валерій.

Людина, яка з дитинства мріяла потрапити у світ театру та кіно. Згодом мрія збулася: з 13 років я граю в театрі, а з 14 знімаюся в кіно.
Різні проекти були: і серіали, і спектаклі, і мюзикли – досвіду було достатньо. Коли я переїхав до США, там теж не кинув улюбленої справи: знімав короткометражні фільми, грав в американських мюзиклах, особливо любив смішити американців своїм "європейським" акцентом у комедіях місцевого Каліфорнійського театру.

Але що ж робити, коли твоя мрія збулася? Потрібно шукати нову мету, ставити нові завдання. Таким завданням стала своя справа – свій театр та кіностудія, які могли б втілити будь-яку ідею у життя.

Я довго намагався запустити новий київський театр, довгий час планував зйомки кіно, але чогось не вистачало. І ось нарешті зовсім недавно я зрозумів, чого саме – надійної команди та друзів!

Таких я знайшов цього 2021 року і саме ці люди стали найкращим подарунком до нового 2022 року, в який ми вриваємося із серйозними планами та проектами. Саме хлопці допомогли зібрати всі ідеї до купи та відкрити AESTHETIC PROD.

У команді я займаюся організацією зйомок, пишу сценарії для проектів, спілкуюся з акторами та партнерами. Загалом займаюся тим, чим займається будь-яка людина, яка дуже хоче досягти класного результату. І завдяки своїй команді я також повірив у нього.
Чим я займався і планую займатись у творчому житті?
Коротке знайомство із моєю діяльністю.
З 2013 року, з самого дитинства, я грав у театрі "Скло" при студії театру та кіно "Ромео і Джульетта". Світ театру почався саме звідси.

Починав я з невеличких ролей - виносив реквізит між сценами, дублював акторів. Потім почав отримувати перші значні ролі.

"Маленький принц" - Лис.
"Країна блакитних синичок" - Король Ворон Воко.
"Повтора" - Доктор Шефлер.
"Трактирниця" - Маркіз Форліпополі.

В ці ж роки я вперше знімався у кіно та серіальному виробництві:
"Сімейний суд" - Дмитро Цепенко, свідок.
"Агенти справедливості" - брати-близнюки (головна роль).

Уривок з вистави "Потвора"
Уривок з вистави "Країна блакитних синичок"
В цей же час я пробую себе у якості режисера та знімаю перший короткометражний фільм "Мама, папа, не ругайтесь", що отримав схвальний відгук аудиторії та велику кількість переглядів.

Коротка історія хлопчика розповідає про жорстокість дорослого світу та підіймає проблему сварок батьків при дітях та насилля у родині. Як можна побачити у коментарях, багато дитячих сердець відгукнулося на проект та діти були готові поділитися своїми переживаннями з нами.
Мама, папа, не ругайтесь!
Разом із місцевим режисером у Запоріжжі ми знімаємо короткометражний фільм жахів, що виходить у Запоріжжі.

Після виходу фільму ми з командою регулярно давали інтерв'ю на місцевому телебаченні та у газетах.

Після отримання можливості поїхати на навчання у США, я полишив театр та поїхав у Калфіорнію у віці 16 років. Там, окрім навчання, я грав у місцевому невеличкому театрі при Woodlake High School.

За рік, проведенний у Калі, мені вдалося зіграти у двох виставах
  • мюзикл "Леді Піратки Карибського моря"
  • комедія "Той, що пише заповіт, може бути вбитий"

Отриманий мною досвід американскього легкого та веселого театру змусив мене зайнятись новою діяльністю в Україні.

У 18 років я потрапляю в Київський національний університет культури і мистецтв на спеціальність "Аудіо-візуальне мистецтво та виробництво" на факультет Тележурналістики, потрапляю на стажування на телеканал "Суспільне: Київ", де працював у кадрі журналістом та ведучим новин.
Разом з тим, не полишаю надію стати театральним актором та набратися досвіду. Працюю у театрі "Темний софіт" актором, граю у виставі "Побачення вампірів" роль Бухгалтера, та згодом йду з театру через різні бачення на культуру.
Отримавши перший досвід роботи у київському театрі, я зрозумів, що мрію про власний колектив.

Тоді, будучи студентом першого курсу, я перерив весь інтернет у пошуках історії, що справді мені сподобається. Та не найшовши такої, я вирішив створити її сам.

В цей час я написав свою першу п'єсу - "Лицо", яку через кілька місяців зіграв зі своїми друзями на сцені київської бібліотеки.

Справжньою удачею для мене став театр "Срібний острів", де я значно покращив свої навички та знання.

Джин - музична вистава "Чарівна лампа Аладдіна"
Етьєн - французська бульварна комедія "Дамський кравець"

В цьому ж театрі я вперше пробую себе у звуко-світло-режисурі, знайомлюсь з поняттям театральної режисури. Згодом стаю виконуючим обов'язки замісника директора театру, що дало багато досвіду у подальшій роботі.
В цей же час я збираю навколо себе творчу команду, що стане у майбутньому основою творчої команди Естетік прод. Ми знімаємо короткі відео, робимо фотосесії.
Під час карантину я починаю режисерську та писемницьку діяльність - пишу п'єси "Диктатор", "Лицо", "Монолог доктора Пейн", знімаю з командою короткометражні роботи "Поселення рибалок", "Земля", "Домовий", "Луна" та інші.
"Деревня рыбаков"
"Мама, папа, не ругайтесь"
Пьеро
"Реквием по мечте" | экранизация
"Луна"
The Earth | Планета Земля
Чому падають будинки? ("Домовий")
Що ж буде далі?
Наразі я і команда плануємо відновити та зіграти виставу "Країна блакитних синичок", де я вже буду виступати у ролі режисера-постановника.

У майбутніх планах:
  • вистава "1984" за мотивами роману Джорджа Орвелла
  • вистава "Диктатор" за авторською п'єсою
  • серіал "Поліна" за авторським сценарієм
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website